Незважаючи на те, що акторська гра заслуговує похвали, суперечності сюжету та відсутність узгодженості перешкоджають здатності фільму справді реалізувати свою багатообіцяючу передумову. Як на мене, то початковий успіх у створенні потрібної атмосфери та в нагнітанні напруги згодом втрачається, і, зрештою, хоррор не досягає своєї мети.
Фільм починається з підготовки групи згуртованих друзів плану втечу з гамірного міста до відокремленої хатинки біля тихого озера. Усі в передчутті і з нетерпінням чекали вихідних, щоб відпочити та розслабитися далеко від стресів повсякденного життя. Однак ніхто з них навіть не підозрює, що їхній мирний план незабаром перетвориться на кошмар, наповнений незрозумілими подіями.
Коли вони облаштувалися на новому місці, почали відбуватися дивні речі. Камери несподівано спалахували глибокої ночі, фіксуючи моторошні кадри, яких ніхто з них не пам’ятав. Група почала відчувати, ніби за ними спостерігають, оскільки в повітрі витало почуття тривоги. Що ще гірше, таємничі особи з’являлися нізвідки, щоб так само раптово безслідно зникати. Друзі не могли позбутися відчуття, що щось зловісне ховається в тіні й чекає, щоб завдати свого удару.
Одна з головних проблем, з якою зіткнулася «Легенда озера Холлоу», – це боротьба за створення сильної атмосфери та візуального стилю, які передають задуманий моторошний і тривожний фактор. Проте з другого боку естетика фільму часто більше схиляється до безтурботної комедійної драми, а не до похмурого, зловісного тону, який він прагне створити. Відсутність візуальної та атмосферної глибини зменшує загальний вплив фільму і перешкоджає його здатності занурити глядачів у справді жахливі враження.
Окрім того, на мою думку, центральній істоті, яка рухає весь сюжет фільму, не вистачає глибини і фону, необхідних, щоб справді зробити його страшною чи загрозливою присутністю. Без детальної та переконливої передісторії чи набору характеристик ця істота здалася мені дуже типовою, легко впізнаваною і нецікавою, не викликавши бажаного почуття страху чи хоча б занепокоєння.
Сюжет хоч і представляє класичну формулу жахів, однак не має глибини та не в змозі повністю дослідити потенціал історії. Хоча страх і паніка друзів відчутні, загальна історія залишає бажати кращого, тому що напруга у фільмі не має міцної основи таємниці чи загрози і не виправдовує очікувань глядачів. Зрештою, повнометражний дебют режисера Кріса Холло «Легенда озера Холлоу» виявився втраченою можливістю створити справді переконливий і жахливий кінематографічний досвід.